Як люди сприймають’ незрячих.

«Думки вголос, життя без фільтрів»

Привіт, мої підписники, сьогодні хочу поговорити про те, як люди сприймають незрячих.

Звичайно, не всі реагують дивно. Є люди, які поводяться дуже тактовно й професійно, навіть якщо до цього ніколи не мали досвіду спілкування з незрячими.

Але бувають і дуже дивні ситуації.

Наприклад, колись на вокальному таборі моя викладачка з вокалу, яка також була керівницею гурту, у якому я брала участь, познайомила мене з одним чоловіком.

І він зі словами: «Ти навіть можеш сама побачити, як я виглядаю» взяв мою руку й почав водити нею по своєму обличчю та голові.

А тепер уявіть себе на моєму місці.

Дивне відчуття, правда?

Особисто я почувалася дуже ніяково й некомфортно. Якщо чесно, навіть трохи безглуздо.

Я розумію, що деяким незрячим людям дотик до обличчя може допомогти уявити зовнішність людини. Але особисто мені це взагалі не допомагає.

Я набагато більше люблю, коли людина просто подає мені руку й каже: «Привіт, я XYZ!», а не бере мою руку без дозволу й змушує мене торкатися її обличчя.

І тут, до речі, хочу сказати одну важливу річ: не бійтеся запитувати.

Якщо ви не знаєте, як правильно допомогти незрячій людині — просто запитайте. Не потрібно одразу хапати її за руку, тягнути кудись або вирішувати за неї, що їй буде зручно.

Для мене набагато комфортніше почути:
«Тобі допомогти?»
ніж просто відчути, що мене кудись ведуть без жодного пояснення.

Мені здається, що найголовніше — пам’ятати: незрячі люди не перестають бути звичайними людьми тільки через те, що не бачать.

Ми можемо мати свої межі, свої вподобання і своє ставлення до допомоги. І це нормально.

На сьогодні це все.

А тепер хочу почути вас. Якщо ви незрячі або слабозорі — чи траплялися з вами подібні ситуації? Можливо, навпаки, у вас був дуже приємний досвід спілкування з людьми?

Діліться своїми історіями в коментарях.